Способи захисту прав на землю: співвідношення норм матеріального і процесуального права

Abstract

У статті здійснено аналіз способів захисту прав на землю, закріплених у Земельному кодексі України, на предмет їх співвідношення зі способами захисту цивільних прав, а також оцінка їх ефективності, ґрунтуючись на новелах матеріального та процесуального законодавства. Досліджено питання співвідношення норм земельного та цивільного законодавства для врегулювання земельного спору та захисту порушеного права на землю. Обґрунтовано, що такої проблеми можна було б уникнути, якщо б законодавець, визначаючи спеціальні способи захисту прав на земельні ділянки у ЗК України, не продублював норми ст. 16 ЦК України. Зроблено висновок, що спеціальним є той спосіб захисту, що виходячи із закону регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що зумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору. Проаналізовано норми цивільного та оновленого процесуального законодавства та встановлено невідповідність із положеннями земельного законодавства, що стосується переліку способів захисту прав. Невичерпність способів захисту прав, закріпленого у ЦК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України, передбачає можливість застосування і тих способів, що встановлені договором, що не закріплено, на жаль, у чинному ЗК України. Зроблено висновок, що норми процесуального права визначають якісні характеристики способів захисту прав, на відміну від норм матеріального права, які, встановлюючи перелік способів захисту, дають їм змістове наповнення. Проведено аналіз судової практики та доведено, що правові позиції суду з цього питання характеризуються нестабільністю і кардинальною зміною підходів до визначення ефективності застосування того чи іншого способу в деяких категоріях земельних спорів.