Ефективність способів захисту прав на землю: проблеми судової практики

Abstract

У статті здійснено теоретико-правове дослідження способів захисту прав на землю, закріплених у Земельному кодексі України, на предмет оцінки їх ефективності, ґрунтуючись на новелах матеріального та процесуального законодавства. Зроблено висновок про те, що законодавче закріплення способів як юридичних гарантій захисту прав на землю є недостатнім для реального захисту порушеного земельного права. На основі проведеного аналізу змісту способів захисту прав на землю обґрунтовано, що їх роль і значення неоднакові: кожен спосіб захисту має свої особливості, різне функціонально-цільове спрямування та умови застосування. З огляду на різноманітність способів захисту земельних прав досліджено проблему обрання оптимального способу захисту в конкретній ситуації, за допомогою якого можна запобігти, припинити, усунути порушення права, відновити, а також компенсувати збитки, заподіяні його порушенням. Аналіз судової практики дозволив зробити висновок про те, що неправильне обрання особою способу захисту порушених земельних прав тягне настання негативних наслідків як у процесуальному аспекті (відмова у задоволенні судом позову), так і в матеріальному плані (неможливість захистити порушене право). Виявлену проблему правозастосування запропоновано вирішити шляхом законодавчого закріплення критеріїв належного та ефективного способу захисту порушеного права. Легітимне закріплення критеріїв ефективності способів захисту дасть можливість особі обрати найбільш оптимальний спосіб захисту порушеного права чи інтересу. З цього приводу досліджено наукові підходи до визначення критеріїв ефективності способів захисту. Запропоновано дослідження ефективності способів захисту земельних прав здійснювати в контексті положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на основі тлумачення її змісту Європейським судом з прав людини. Зроблено висновок про те, що ефективним буде той засіб захисту, за допомогою якого можна запобігти, припинити, усунути порушення права, відновити та компенсувати збитки, заподіяні їх порушенням; при цьому орган, що розглядає скаргу по суті, для захисту порушеного права вправі використовувати всі способи, які передбачені у національному праві.