Реквестив у семантико-синтаксичній структурі речення

Abstract

Стаття присвячена вивченню семантики реквестива як засобу вираження волевиявлення. В статті здійснено системний аналіз реквестива з урахуванням його семантики та особливостей функціонування засобів його вираження в художніх текстах сучасної української мови. В статті розкрито сутність, семантичну й функціональну своєрідність реквестива на тлі інших модальних виявів. З’ясовано, що реквестив є складним лінгвістичним явищем, виникнення якого пов’язане з необхідністю оформлення одного з видів модальних значень, а саме значення прохання. Визначено, що реквестив є особливим типом волевиявлення, що реалізує семантику прохання сукупністю лексичних, морфологічних та синтаксичних засобів. Виявлено, що реквестив являє собою інтенційне волевиявлення, спрямоване на задоволення потреб, бажань та інтересів мовця, а для реквестивних висловлень характерна наявність свободи вибору в адресата, оскільки він приймає рішення про виконання / невиконання дії, яка є бенефактивною для адресанта. В статті також досліджено структурні різновиди та семантичні варіанти висловлень із загальним модальним значенням реквестива; виявлено й описано різнорівневі способи вираження реквестива, які засвідчують і виявляють іллокутивну силу прохання. З’ясовано, що для реквестива характерна незалежність семантичної структури, функціональна, комунікативна та прагматична специфіка, різноманітність структурних типів. У статті також показано специфіку української мови в семантикограматичному сенсі