Використання методів аналізу середовища функціонування для оцінки ефективності комерційних банків

Abstract

У статті наведено дослідження технічної ефективності комерційних банків із використанням методу аналізу середовища функціонування DEA. Аналіз проведено протягом 2014–2020 рр. для всіх комерційних банків, які працювали в цей період. Для оцінки змін продуктивності з часом використано індекс Мальмквіста. Аналіз проводився на основі моделей: BCC і CCR, які орієнтовані на вхідні дані та на результати (ефекти). При виборі результатів та вхідних даних використовувалися припущення щодо моделі. Проблематика ефективності є надзвичайно складною. У цьому методі порівнюються спостережувані результати та вхідні дані окремих одиниць, а ефективність визначається як частка зваженої суми результатів до зваженої суми вхідних даних. Метод DEA дозволяє перевірити ефективність у ситуації, коли ми маємо на одну частину більше вихідних даних і на одну частину більше ефекту. Отримана в результаті крива ефективності даної сукупності створюється її найбільш ефек- тивними одиницями. Ефективними об’єктами вважаються такі, що лежать на кривій ефективності, тоді як технічна неефективність буде більшою при значній відстані від цієї кривої. Згідно з найпростішим визначенням, ефективність – це відношення ефектів до вкладених ресурсів; її також можна визначити як міру раціональності дій. Дослідження, проведені на основі даних щодо всіх комерційних банках, які функціонували на вказаний період, показали невідповідність між мінімальним і максимальним значеннями коефіцієнтів ефективності. Розподіл банків за рівнем коефіцієнта ефективності також свідчить про те, що банківський сектор дуже різноманітний. Проведене дослідження може стати підґрунтям для подальших, більш детальних досліджень у цьому напрямку.