Психолінгвістичні стратегії створення ефекту достовірності у казках А. А. Мілна

Abstract

Метою роботи є встановлення психолінгві- стичних стратегій створення образів персонажів, які спри- яють реалізації естетичної категорії достовірності оповіді. Трьома векторами аналізу є визначення домінуючих рис особистості персонажа, стилів комунікації, типів мовлен- нєвих актів у персонажному дискурсі. У роботі використані типологія особистості К. Ґ. Юнґа для з’ясування психологічних типів персонажів, модель комунікативних стилів В. Сатір для характеристики пер- сонажів відповідно до їх стилю спілкування, класифікація мовленнєвих актів і теорія непрямих мовленнєвих актів Д. Серля для виявлення рекурентних типів мовленнєвих актів у дискурсі персонажів та інтерпретації їх інтенцій. Прагмалингвістична теорія мовленнєвих актів дає відпо- віді на питання, як мовець може досягти бажаного резуль- тату і чому він обирає певний тип висловлення. Прагмако- мунікативний аналіз художнього тексту надає можливість встановити авторські стратегії створення достовірного образу персонажа. Нами виявлені текстові кореляції між 1) психологіч- ними характеристиками персонажа і типами мовленнєвих актів, які переважають у його дискурсі; 2) психологічним типом, до якого можна віднести персонаж, і його стилем спілкування; 3) стилем спілкування персонажа і типами непрямих мовленнєвих актів у його дискурсі. Встанов- лено, що в залежності від домінуючих психологічних рис і стилю комунікації персонажа непрямі мовленнєві акти виконують різні функції. У персонажному дискурсі А. А. Мілна це вираження ввічливості, маніпуляція спів- розмовником, вираження власного «Я», психологічний самозахист, що свідчить про подвійну, прагмакомунікатив- ну і психолінгвістичну, природу непрямих мовленнєвих актів. Достовірність образу персонажа досягається шля- хом гармонійного поєднання впізнаваних рис особистості, стилю його спілкування і виразної мовленнєвої поведінки.