Денотат Науково-психологічного терміна «Гра»

Abstract

Сутнісні психологічні властивості будь-якої діяльності полягають у її мотивації – в тих цілях, котрі скеровують суб’єкта до неї як до засобу її досягнення їх. Основа мотивації ігрової діяльності (гри) – позитивно забарвлені емоційні переживання, які виникають у суб’єкта в її процесі: втіха від азарту, піднесення тощо. Здобування і використання матеріальних благ та/чи соціальних переваг не є мотивами власне гри – вона не належить ні майбутньому, ні минулому, а лиш теперішньому - самому своєму перебігу тут і тепер. Однак така мотиваційна основа притаманна не лише грі, а й деяким іншим видам діяльності. Так звані ігрові засоби, якими послуговуються інші види діяльності, виразно поділяються на два типи: 1) навчально-розвивальні (тренувальні, ділові, рольові тощо); 2) психотерапевтичні. У суб’єкта, котрий прагне ефективно використати такі засоби, має домінувати мотивація, що відповідає їх призначенню. Отже, вони «належать майбутньому» в тому сенсі, що їх основа мета - якийсь не ігровий результат, а розвивальний, корекційно-лікувальний тощо; а другі – ще й минулому, якщо вони мають допомогти їх учасникам позбутись наслідків патогенних впливів у минулому. Тобто, за критерієм мотивації ці «ігрові» засоби не є власне іграми. Differntia specific ігрової діяльності – це створення суто ігрових удаваних ситуацій. Ця властивість є предикатно-дискурсною основною денотату науково-психологічного терміна «гра». Всі інші його значення – коннотатні та інші уподібнення й асоціювання, зокрема поверхові, які й створюють дефінійційний релятивізм у семантичному полі теорії ігрової діяльності. Необхідна умова та істотна складова ігрових удаваних ситуацій - правила, які забезпечують ігровий лад; відхилення від ладу псують і знецінюють гру. Обмеження своєї свободи правилами гри суб’єкт приймає доброхітно та з вдоволенням дотримується їх, тому що ігрові обмеження – це умови, спеціально створені для «куражу» - випробування й демонстрації суб’єктом самому собі та іншим своїх психічних і фізичних здатностей (кмітливості, спритності тощо). Тобто, у процесі гри «грають» життєві сили, енергії, ресурси суб’єкта, якими він захоплюється, втішається, пишається, особливо, якщо його гра вражає майстерністю, красою, викликайте захват у значущих для нього осіб і груп. Отже, гра (ігрова діяльність), - це створення суто ігрових удаваних ситуацій та обов’язкових правил поводження в них, у яких гравці можуть випробувати й продемонструвати свої психічні та/або фізичні спроможності, здібності, переваги, що викликає у них захват, наснагу, натхнення, втіху, радість, насолоду тощо («покуражитись» грою своїх вітальних сил), а відтак вони доброхітно прагнуть брати участь в тих іграх, котрі приносять їм такі переживання.