Довірча власність за законодавством України

Abstract

Категорія управління, його цивільно-правові форми, довірче майно та управління довірчим майном. Довірче майно та управління довірчим майном – це два перспективні інститути управління з довгою історією англосаксонської та континентальної правових сімей. Досліджено правову природу цих інститутів та доведено, що істотна відмінність полягає не лише в методах, правових засобах, необхідних для досягнення мети, а й у способі правового оформлення відносин між суб’єктами довіри та довіри. управління, а саме матеріально-правова характеристика довірчого майна, та змішаного (матеріально-обов'язкового) - для довірчого управління майном. Історія виникнення та розвитку трастової власності свідчить, що цей інститут є закономірним результатом розвитку принципів римського права та специфічних унікальних обставин, характерних для правової та судової системи Англії. Інститут трастової власності (трасту) базується на своєрідних середньовічних традиціях англійського права, згодом запозичених з американської правової системи. Крім того, класичний траст базується на принципі «розділеної власності», який є чужим для континентальної правової системи. Тому введення довірчої власності в модифікованому вигляді, що зовсім не нагадує класичний траст, є правовим дуалізмом. Це призводить до колізій не лише на рівні правової норми, а й на рівні доктринальних тлумачень. Запропоновано рішення цієї проблемної ситуації, за представленням категорії управління, характерного для його інституту довірчого управління. На основі проведеного дослідження запропоновано висновки та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.