Взаємини Лева Бачинського і Кирила Трильовського: від діалогу до конфронтації (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.)

Abstract

Предметом статті є відносини Л. Бачинського і К. Трильовського в руслі українського націо­нально-визвольного руху кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Основу джерельної бази дослідження ста­нов­лять справи фондів ЦДІАЛ України, ЦДАВО України, Держархіву Івано-Франківської обл., автобіо­гра­фічні праці Л. Бачинського і К. Трильовського та матеріали тогочасної газетної періодики. Мето­до­ло­гічною основою статті є принципи об’єктивності, історизму, різноманітності джерельної бази. У ро­боті використано методи аналізу і синтезу, проблемно-хронологічний, біографічний методи для ви­вчення життя та діяльності історичної постаті, метод внутрішньої критики джерел. Автор статті приходить до висновку, що взаємини Л. Бачинського і К. Трильовського пройшли шлях від співпраці та дружніх відносин до відкритих конфліктів і політичної конфронтації. На рубежі ХІХ–ХХ ст. обидва політики були провідними діячами РУРП-УРП, а в 1907–1918 рр. стали послами австрійського парламенту. Початок суперечностей між двома радикалами було покладено після обрання Л. Бачин­ського головою УРП. Внаслідок загострення протистояння із К. Трильовським у 1910 р. Л. Бачинський змушений був залишити посаду керівника партії. Конфлікт отримав своє продовження в період ЗУНР, коли у 1919 р. К. Трильовський спричинився до розколу УРП та виокремлення із неї власної партії – СРП. Остання фаза протистояння між двома політиками відбулася у ході виборів до польського парламенту в 1928 р., коли з ініціативи К. Трильовського було засновано УСРП-лівицю. Конфлікт між двома політи­ками був фактором, який протягом більше двадцяти років відігравав негативну, деструктивну роль у радикальній течії західноукраїнського політикуму.