ІНКЛЮЗИВНА ЛІТЕРАТУРА ЯК ЗАСІБ ВИХОДУ З ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ КРИЗИ

Abstract

Cтаття присвячена дослідженню інклюзивної літератури як засобу виходу з екзистенційної кризи, у ситуації якої можуть опинитися як люди з інвалідністю, так і ті, хто з ними поряд. Інклюзивна література визначається як література про та для людей з інвалідністю, що актуалізує проблеми, пов'язані з інвалідністю, допомагає створювати дружній інклюзивний простір. Мета нашого дослідження – з’ясувати потенціал інклюзивної літератури як засобу виходу з екзистенційної кризи людей з інвалідністю та тих, хто живе поряд з ними, зрозуміти причини звернення до такої літератури як читача, так і письменника, з’ясувати її роль у формуванні толерантного суспільства. Визначається корпус інклюзивної літератури (відповідна художня література та література нонфікшн), яка може слугувати засобом виходу з екзистенційної кризи, з’ясовано, що написання таких творів часто є, за Цапфелем, сублімацією , адже творцями аналізованих нами інклюзивних творів часто виступають люди, для яких інвалідність – це власний досвід або досвід найближчих людей. Значну частину цих творів сміливо можна віднести до мотиваційної літератури. Такі тексти самі автори часто називають одкровеннями. Екзистенційна криза розглядається і як криза, яку зазнають люди з інвалідністю та ті, хто переживають разом із ними цей досвід, а інклюзивна література пропонується як один із шляхів виходу з неї. Це шлях як створення такої літератури, так і читання інклюзивних творів різних жанрів. Робимо висновки, що інклюзивний текст є не лише необхідною складовою сучасного літературного процесу, а й сучасного суспільства за умови, якщо воно хоче існувати на засадах емпатії, розуміння та толерантності. Особливо вона важлива в українському контексті, де люди з інвалідністю тривалий час були на маргінесі. Також її написання – це спроба поділитися власним досвідом переживання екзистенційної кризи та виходу з неї у ситуації інвалідності автора або його близьких.