Передуюче кримінальне правопорушення як обов’язкова умова вторинної злочинної діяльності

Abstract

В юридичній літературі останніх років почали застосовувати поняття вто­ринного злочину, яке давно використовується у німецькому кримінальному пра­ві і засноване на теорії причетності до злочину. Аналіз вітчизняної криміналь­но-правової літератури дозволяє стверджувати, що вказане поняття в достатній мірі до цього часу ніким не розкрито. Слід сказати, що і проблемам причетності до злочину приділяється набагато менше уваги, ніж, наприклад, співучасті. Це можна пояснити тим, що причетність розглядається окремими вченими в рамках інституту співучасті. Термін «передуючий» покликаний підкреслити ту обставину, що вчинення основного складу зкримінального правопорушення не можливе без попередньо­го, одночасного або наступного реального вчинення, або без раніше сформо­ваного наміру вчинити інше кримінальне правопорушення. В зв’язку з цим необхідно зазначити: говорячи про «передуючість», мається на увазі не суворо часову залежність, коли одне діяння об’єктивно передує в часі іншому, а мисленнєво-логічну залежність, коли одне діяння або реально передує другому, або по крайній мірі існує в задумі до вчинення останнього. Передуючий злочин не входить в структуру основного складу криміналь­ного правопорушення, залишаючись самостійним складом. Таке криміналь­не правопорушення тільки доповнює ознаку складу основного кримінального правопорушення особливим змістом, звужує його і тим самим описує, хоч само по собі в ознаку даного складу основного кримінального правопорушення не перетворюється.