JĘZYK, TOŻSAMOŚĆ, RELIGIA. UKRAIŃCY I ŁEMKOWIE W GORZOWIE I OKOLICACH

Abstract

Зв’язок між релігією та національною ідентичністю в країнах Центральної та Східної Європи у ХХ столітті є відомим і добре описаним явищем. В останні роки зацікавлення дослідників зосереджується на молодих представниках різних релігійних та національних груп, які переосмислюють свою національну чи релігійну ідентифікацію шляхом самовизначення у нових обставинах (соціальних та політичних). Своєрідним фоном для цих явищ є прикордонні території та їх специфіка, яка включає: лінгвістичні контакти, багатомовність, мультикультурність, багатоетнічність й складну ідентичність мешканців. Метою статті є характеристика сучасної багатоконфесійності жертв операції «Вісла», переміщених у район Гожува Велькопольського. Ці люди та їхні нащадки є тепер віруючими римо-католицької, греко-католицької та православної церков, а у духовній сфері спілкуються польською, українською, церковнослов’янською та лемківською мовами. У статті здійснено спробу охарактеризувати відносини між релігією, мовою та ідентичністю на специфічній території, якою є Любуське воєводство, де вищеназвані релігії культивуються переміщеними мешканцями і залишаються для них важливим фактором при визначенні власної ідентичності в умовах нової багатоетнічності та мультикультурності.