Образ художника в інтерпретаційній площині поняття краси

Abstract

У статті йдеться про образи художників у романі О.Уайльда «Портрет Доріана Грея» та новелі О.Кобилянської «Valse mélanсolique». Мета цього дослідження –здійснити порівняльний аналіз образу живописця крізь призму понять «краси» й моралі. Дослідницька методика.Для дослідження використаний порівняльно-типологічний підхід. За допомогою типологічного методу вдалося простежити відповідності й відмінності в концепції героїв. Розглядаються образи персонажів-художників як виразників авторських ідей і засобів втілення основних постулатів естетизму.Результати.Детально проаналізовано образи митців –Безіла Голуорда з роману О.Уайльда й Ганни з новели О.Кобилянської, які присвятили своє життя Красі. Мистецтво є для них найвищою цінністю, штучність превалює над природністю. У творах підкреслено, що наділені непересічним талантом персонажі живуть у відмінному від реального світі, підносяться над натовпом. Однак у залежності від авторських інтенцій, герої виконують різні функції. Так, образ Безіла, ззовні некрасивого, уособлює гармонійну єдність духовної краси й моралі, що протиставлені безпринципності й цинізму лорда Генрі й аморальності Доріана. Героїня Ганна, наділена зовнішньою красою, що забезпечує їй владу панування над іншими, виступила носієм модерного мислення, виразила протест проти усталених норм патріархального життя та сірої буденності. Наукова новизна.Не зважаючи на чималу кількість наукових праць, присвячених дослідженню естетизму, творчості О.Уайльда та О.Кобилянської, зокрема Г.Давиденка, О.Рокаш, Ф.Погребенника, Н.Шумило, О.Кабкової, В.Кандинської та ін., ще й досі не вказувалося на типологічну близькість образу художника з роману О.Уайльда «Портрет Доріана Грея» й новели О.Кобилянської «Valse mélanсolique» в контексті естетизму. Практичне значення.Результати дослідження вказують на широку проблематику творів про художників і залишають значний простір для подальших літературознавчих студій.