ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ МЕХАНІЗМУ ВІДЧУЖЕННЯ РЕЧОВИХ ПРАВ

Abstract

Регулятивні правоприпиняючі юридичні факти у механізмі припинення речових (обмежених речових прав) і зобов’язальних правовідносин представлені відповідними підставами правоприпинення.

До таких підстав, які мають регулятивну дію в механізмі правоприпинення цивільних відносин, слід віднести відчуження.

Статтею 346 Цивільного кодексу України закріплено відчуження власником свого майна як підстава припинення права власності (пункт 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України). На жаль главою 25 Цивільного кодексу України особливості дії відповідного механізму правоприпинення, на відміну від інших передбачених кодексом, не розкрити в достатньому обсязі. Регулятивний вплив відчуження як правоприпиняючого юридичного факту на цивільні відносини полягає в досягненні відповідної мети правового регулювання шляхом трансформації належності блага на користь її набувача. Варто зазначити, що відчуженням є юридичний механізм вільної передачі об’єкта цивільних правовідносин від однієї особи до іншої.

Така передача здійснюється в спосіб продажу, обміну чи дарування у відповідній правовій формі.Тобто, відчуження супроводжується діями як юридичного, так і фактичного характеру. В залежності від характеру правовідносин і типу відчужуваного об’єкта, відповідний механізм припинення речових прав має свої особливості, що на нашу думку вимагає свого окремого нормативного визначення. Вони полягають в наступному. 1. Десинхронізація дій юридичного характеру і фактичного характеру в процесі реалізації відповідного механізму правоприпинення. 2. Презумпція синхронізації волевиявлення суб’єктів спільної сумісної власності 3. Реалізація переважних прав третіх осіб.